Чтобы помнили

21 сентября в Ольшанском районе губернатор Кировоградщины Сергей Ларин,  глава  райгосадминистрации  Геннадий  Иванов  и   председатель Кировоградской  еврейской  общины  Ефим   Мармер   открыли   памятник мирным  гражданам,  погибшим  во  время  Великой Отечественной войны.

    Это  место,  которое  здешние  жители  называют  Садочки,  находится между  Ольшанкой  и  Осиповкой.    Здесь    до    начала    войны    жило несколько   десятков   еврейских   семей.   Старожилы   вспоминают, как фашисты  и  полицаи  издевались над ними. Избивали, вывозили в поля и расстреливали,   топили   в   колодцах.   Именно   здесь,   в  Садочках, и проходили  наиболее  массовые  карательные  акции.  86 человек, среди которых 18 детей, были убиты возле старого колодца…

    Долгое  время  место  гибели  десятков  людей  было  отмечено  старой плитой     и     покосившимся     забором.     Общественная    организация «Взаимопомощь  свободных  людей»  за  инициативой  Сергея  Осадчего вместе  с  Кировоградской  еврейской  общиной инициировала установку здесь   памятника.  Садочки  с  их  страшной историей вошли в программу Объединенной   еврейской   общины    Украины    (председатель    Игорь Коломойский)  и Всеукраинского еврейского конгресса (президент Вадим Рабинович)  по  увековечиванию  памяти  людей,  замученных  в  период Холокоста.  На территории нашей страны эти организации уже установили 14  памятных  знаков,  в  планах – еще столько же. Ведь почти в каждом районе,  каждой  области  есть  такие,  ничем  не  отмеченные   скорбные места.

Не заради політики

Задовго до того, як Верховна Рада призначила місцеві вибори на 30 травня наступного року, в Кіровограді до них почали посилено готуватися. І вже змальовується, що на Кіровоградщині грядущі вибори в міські, районні та інші ради матимуть нове, абсолютно інше забарвлення, наповнення і стиль. Кіровоградський політикум зробив вивід: треба йти іншим шляхом. А саме - через громадські організації. Вони у нас теж можуть брати участь у виборах у складі блоків. А вже скласти блок пристойної організації з однією з 172 зареєстрованих на сьогодні партій буде нескладно, самі проситиметься багато хто. Здається, час громадських організацій і однойменних блоків прийшов. І всі кинулися нові організації створювати з прицілом на вибори, швидше за все. Докази? Лише за останні декілька місяців в Кіровограді створені і активно "світяться" "Афганська січ", "Моя Кіровоградщина", "Комітет порятунку області", "Взаємодопомога вільних людей", "Регіонально-демократичний союз", "Єлисаветградське православне товариство" та інші.

(По матеріалах статті Геннадія Рибченкова, спеціально для "Кіровоград.proUA.com" / 21.10.2009 10:25)

 

 

 

З думкою пана Рибченкова, про те що ряд створюваних на Кіровоградщині об’єднань громадян мають яскраво виражене політичне забарвлення неможна не погодитись. Що до підтвердження цієї думки автор наводить цілком доведенні факти, приклади з політичного життя окремих регіонів України. Також це опосередковано підтверджують назви деяких з перелічених та інших існуючих об’єднань громадян, аж занадто співзвучних з назвами існуючих політичних партій, або з їх програмними гаслами. Чимало прикладів активної участі об’єднань громадян у політиці можна знайти й у світовій практиці зокрема розвинутих країнах Європи.

            Ці факти не являються а не новиною, а не дивиною, і тім більше не є надзвичайним феноменом суспільно-політичного сьогодення України взагалі, та Кіровоградщини зокрема. До того ж сучасні політологи сходяться в думці про те, що громадянське суспіль­ство - це як економічні, духовно-моральні, сімейні, культурні, національні, так і соціально-політичні відносини.

            Питання полягає в тому як сприймати це явище і яких наслідків позитивних чи негативних від нього очікувати.

            Для цього потрібно розуміти сутність і цілі створення та діяльності різних груп об’єднань громадян, зважити та оцінити результати їх діяльності, оскільки уявлення про це “масового пересічного громадянина” є достатньо туманними. В ряді випадків чіткого розуміння сутності та значимості громадських організацій, можливостей їх взаємодії з державними інституціями як посередника між громадою та органами влади, не мають навіть особи які беруть безпосередню участь у створенні та діяльності об’єднань громадян.

            Почнемо з того, що причинами такої необізнаності виступають загальновизнані проблеми нашого суспільства. Зокрема низький рівень правової свідомості та культури населення, спричинені насамперед тим, що держава приділяє недостатньо уваги висвітленню інформації щодо діяльності та можливостей об’єднань громадян як інститутів суспільства, їх популяризації, тощо. Треба зауважити що активність громадських організацій у цьому напрямку також недостатньою. Наша організація найближчим часом планує зробити свій внесок у подолання даної проблеми.

            Другою проблемою є відсутність тривалого досвіду у даній сфері, і, як наслідок, недостатність явних здобутків у сфері вирішення нагальних суспільних проблем.

            Незважаючи на це, діяльність громадських організацій неможна недооцінювати, оскільки їх роль в реальній побудові проголошених Конституцією України громадянського суспільства та правової держави є надзвичайно великою, про що свідчить знову ж таки світовий досвід.

            Саме цей досвід вказує, що наближення до стану правової держави, можливо тільки через розвиток та становлення громадянського суспільства, яке ґрунтується на збільшенні активності та ролі громадських організацій у суспільному житті. В свою чергу  громадянське суспіль­ство можна визначити як сферу спонтанного самовиявлення вільних грома­дян і добровільно сформованих ними організацій та об'єднань у всіх сферах життя суспільства і відносин між ними, які захищені необхідними законами від прямого втручання і свавільної регламентації їх діяльності з боку органів державної влади.

            Значення діяльності громадських організацій у світі, як показує дослідження, наведене в роботі Баррі Найта «Громадянське суспільство» в найближче десятиліття не втратить своєї актуальності в усьому світі. Це обумовлено, насамперед, такими чинниками:

-    зростання міжнародного обігу капіталу;

-    зростання прірви між багатими і бідними;

-    зростання гнучкого ринку робочої сили;

-    подальший розвиток постійних інформаційних потоків;

-    видозмінені стосунки між місцевим і глобальним;

-    подальший занепад "громади";

-    визнання того, що соціальний капітал є чинником економічного виробництва;

-    криза державного управлінні й обмеженість державного сектора;

-    превалювання "держав на перехідному етапі розвитку";

-    брак світської ідеології і пошук нового "значення" для заміни її.

            Деякі з цих, здавалося б узагальнених вироблених на базі світового досвіду чинників, які підкреслюють значення та актуальність діяльності об’єднань громадян, беззаперечно являються великими проблемами українського суспільства, які не можуть бути подолані державою без участі міцних, самостійних і незалежних громадських організацій.

Отже ключовою фразою громадянського суспільства є - "громадяни, що працюють для самих себе" у своїх організаціях. У такий спосіб суспільство змагається із державою за владу і вплив, але ні в якому разі не намагається підірвав верховенство держави. Тобто ціллю такої діяльності є сприяння вирішенню проблем громади, а не захоплення важелів управління для отримання пов’язаних з цим переваг.

Разом з тим вчені відзначають, що навіть розвинуті країни західної Європи та США мають певний дефіцит демократії у тому сенсі, що громадяни дозволяють своїм політикам правити країною, маючи водночас обмеження своєї участі у цьому процесі, котре полягає лише у голосуванні, що відбувається один раз на п'ять років. Якщо в даних країнах є “дефіцит демократії”, то ми маємо з демократією серйозні проблеми. Варто подивитися як проводяться вибори всіх рівнів, як політики дотримуються передвиборчих обіцянок та дослуховуються до думки і проблем громади. І це ще не враховуючи затяжну систему політичної кризи яка не додає привабливості українській політиці і гальмує демократичні процеси.

            За таких умов об’єднання громадян як представники різних верств населення мають представляти інтереси активної і прогресивної частини електорату, конкретно взятої громади, на найширшій представницькій основі. Зокрема це доцільно в органах місцевого самоврядування, оскільки таке представництво дасть змогу більш ефективно та гнучко вирішувати поточні, актуальні проблеми громади.

            Це безумовно позитивні моменти, якщо, звісно, організація не створена “на замовлення”, “під вибори”, і не прикриває свої безпосередні цілі гучними соціальними гаслами.

            Для того щоб визначити, в яких напрямках взагалі, можуть діяти об’єднання громадян, необхідно звернутися до наукових досліджень, які вказують, що до десяти головних категорій громадських організацій входять:

-          культура й відпочинок;

-          освіта і наукові дослідження;

-          охорона здоров'я;

-          соціальні служби;

-          навколишнє середовище;

-          розвиток і житлово-комунальне господарство;

-          адвокатура і політика;

-          філантропічні посередники і підтримка;

-          міжнародна діяльність;

-          бізнес, професії і спілки.

Отже міжнародні дослідження прямо вказують на активну участь громадських організацій в таких сферах суспільного життя як політика, суспільне управління, бізнес. В той же час будь яка причетність громадських організацій України до даних сфер старанно приховується що викликає в ряді випадків певні підозри, недовіру з боку суспільства.

            Це беззаперечно являється негативною особливістю діяльністю ряду громадських організацій України. Неможна також забувати про громадські організації створювані під один або декілька “грандів” (проектів), для приховування коштів від податків, отримання податкових пільг, підкреслення значимості окремих осіб і таке інше. Такі громадські організації точно не сприяють розвитку громадянського суспільства, вносять негатив, та підкреслюють унікальні ментальні властивості нашого народу заробити кошти за будь яку ціну і зіпсувати найблагороднішу справу. Ми вважаємо що такі ганебні явища повинні зникнути як нежиттєздатні, а натомість мають вкоренитися справжні і дієві громадські організації оскільки дія, а одже і позитивні досягнуті результати, це кисень громадської організації.

            Таким чином Україні потрібні демократичні, відкриті та міцні громадські організації у кожній з вище перелічених сфер діяльності які будуть свідчити про визрівання і становлення громадянського суспільства та переходу до правової держави, оскільки всі спроби ввести принципи правової держави без наявних структур громадянського суспільства на практиці виявились “голими” деклараціями, непідкріпленими соціально економічними перетвореннями. Більш того, громадські організації які займаються “розвитком”, вирішенням соціальних проблем, імовірно будуть більш політичними, ніж громадські організації які займаються благодійністю, соціальною допомогою. Це цілком прийнятно у тому випадку, коли громадські організації бажають вчинити вплив на систему, і не мають жодного бажання перебирати на себе відповідальність за управління системою. В свою чергу уряд та інститути державного управління мають шукати нові форми співпраці з громадськими організаціями для пошуку шляхів подолання невирішених суспільних проблем.

            Нажаль події які відбуваються перед виборами в Україні, вказують на інший сценарій розвитку співпраці, за яким громадські організації виступають підрозділами політичних партій та виконують доручення, або діють на замовлення певних політичних сил.

            Що стосується нашої організації “Взаємодопомога вільних людей”, то жодних політичних цілей прямих, а тим більше прихованих при створенні і у діяльності не передбачалось.

            Метою нашої організації є саме взаємодопомога у її найрізноманітніших проявах, тому що в наш час за гаслами, масштабними соціальними проектами найчастіше забуваються проблеми окремих людей, вирішення яких має для них першочергове найважливіше значення незалежно від політичної, соціально економічної ситуації в державі, виборів та політичних сил які прийдуть до влади.

            Головна ідея витікає з ключової фрази громадянського суспільства – “громадяни, що працюють для самих себе у своїх організаціях”.

            Для виконання поставлених задач організації нам потрібні люди яких не спинили життєві негаразди, люди які не махнули на життя рукою, а бажають покращити своє життя, життя своїх дітей та країни цілком. Тому Ми КМГО “Взаємодопомога вільних людей” пропонуємо об’єднатися разом і допомогти собі оточуючим полегшити своє життя. 

Мы не рабы, рабы не мы.

При создании Кировоградской городской общественной организации «Взаємодопомога вільних людей» было очень много вопросов откуда взялось, почему такое словосочетание «вільних людей, «свободных людей».

При создании организации в основу ставилось оказание помощи тем кто в ней нуждается.

Для этого перед нашей общественной организацией стоит задача объединить в одно целое желающих взять на себя часть проблем других людей, которые не могут самостоятельно их решить, а также тех людей, которым нужна помощ.

При решении проблемы,  у человека появляется свободное время, которое он сможет потратить на себя, своих близких или друзей, а при желании помочь другому человеку и взять на себя часть его проблем-помочь ему.

Но этим могут заниматься только свободные люди, которые не заняты целыми днями «зарабатыванием на хлеб насущный».

Во время создания нашей общественной организации нам попалась статья С. Гречишниковой которую мы предлагаем читателям нашего сайта для обсуждения.

 

Ждем ваших коментариев и отзывов. А также приглашаем желающих, которым нужна помощь и тех кто может и желает помогать другим.

 

Мы не рабы, рабы не мы

 

А кто? Сразу перед глазами встает картинка из прочитанных книг: бреду­щие изнуренные непосильным трудом негры. Звенят оковы. Из истории знаем: рабовладельческий строй. Он давно уже канул в лету. А исчезло ли само рабство?

Ничто в мире не исчезает, лишь пере­ходит в другие формы. И само понятие «рабство» приняло более цивилизован­ный вид. На заре советской власти наше старшее поколение, борясь со всеобщей безграмотностью, аккуратно выводило в тетрадках: «Мы не рабы, рабы не мы». Почему именно эта фраза, а не другая? Может быть, считали, что до советского строя мы были рабами, а теперь пере­стали ими быть?

А что такое «рабство»? Это когда много работаешь, а тебе за это не платят. Конечно, в таком вари­анте цивилизованное рабство не смогло остаться. Чтобы сохранить, себя, оно пошло на некоторые уступки: теперь оно за работу платит, пусть немного, зато «стабильно» (один из видов оков). Мало того, рабство дает гарантию: 30-40 лет проработаешь — будешь просто так денежки получать, уже ничего не делая. Заманчиво? Правда, в два раза меньше, чем получал, но ведь это за ничегонеде­лание. Какая жизненная перспектива (если доживешь)!.. Извечный русский вопрос: «Что делать?» Есть ли выход из этого цивилизованного рабовладельческого строя? Конечно же, из любой ситуации есть выход, его только необходимо искать.

Но... у многих на ногах оковы. Их насмерть приковали к рабовладельческому строю. Здесь при­вычнее, спокойнее, все-таки столько лет прожили в этих условиях, чего уж там менять. Пусть платят мало, зато стабильно. Да и думать не надо: за тебя уже подумали, а ты только выполняй. Стабильного заработка, правда, не на все хватает, так ведь у нас руки, ноги есть — мы их сдадим в рабство на летний сезон. Сами вырастим фрукты-овощи, сделаем 300 банок консервации и зимой сможем сэкономить на про­дуктах, чтобы купить что-то из одежды. А здоровье как? Санаторий, море — это не первая необходимость. Рабство ведь гарантирует через 30 лет стипендию на лекарства — вот тогда и здоровью можно будет уделить внимание.

«Мы не рабы, рабы не мы». А кто же вы? Вы ведь и из детей растите себе подобных. Рабы могут вырастить только рабов. Потому что дети вырастают на примере своих родителей. "Наглядный пример — вот он, рядом. Что вы говори­те своему ребенку, когда он у вас что-то просит? Знаменитая фраза: «Мы не мо­жем себе этого позволить». А почему со­сед (или ваш знакомый) своему ребенку многое может позволить. Фрукты — круглый год, а не по сезону. Почему его ребенок учится в престижной школе, имеет свою комнату и все «прибамба­сы» для умственного и физического раз­вития в виде компьютера и тренажеров? И почему сосед каждый год отдыхает со всей семьей? И не где-нибудь, а на лучших курортах мира. И вся его семья видит мир собственными глазами. А вы в это время всей семьей выращиваете на дачном участке морковку и картошку, чтоб хоть как-то сэкономить. Что же вы скажете своему сыну или дочери? Что ваш сосед — хозяин собственной жизни, а вы цивилизованный раб? Что вам давали шанс стать хозяином, даже предлагали помощь в этом становлении, но вы с гордостью отказались от пред­ложения, потому что в вашем роду все были цивилизованными рабами, и вы должны продолжать гордо нести знамя рабского рода? И вам такое жизненное состояние нравится?

Кто-то, прочитав все это, обидится: это же надо, меня рабом обозвали! Ответьте тогда на вопрос: «Вы на кого работаете, прикладывая усилия и тратя время своей жизни? На себя? Нет, на других!»

Заработная плата дает вам возмож­ность пользоваться всеми благами жиз­ни? Нет? Значит, вы цивилизованный раб! В это мире вы или раб, или хозяин. Другого не дано!

Но рабство — это огромный организм, оно просто так не отпускает. Оно борется за членов своего лагеря. Сначала оно под­сылает разного рода советчиков (таких же цивилизованных рабов), которые приводят всевозможные аргументы, почему ты не должен этим заниматься. Потом в ход идут страшилки, что кто-то где-то когда-то «влетел» (заметьте, когда -человек покупает машину, ему ведь не рассказывают, что кто-то где-то когда-то на машине разбился).

Когда вариант с советчиками не срабатывает, рабство начинает созда­вать различные препятствия, мерзкие проблемы. Паутина рабства просто так не выпустит. Надо быть начеку, не под­даваться на все эти уловки. И когда ты самостоятельно начинаешь бороться с советчиками, препятствиями и про­блемами, сам принимаешь решения, не кто-то за тебя, а сам, — именно это и является твоим эволюционным перио­дом перехода из раба в хозяина.

И ты с гордостью сможешь сказать, что продолжение твоего рода уже не будет рабским. И дети твои уже никогда не захотят быть цивилизован­ными рабами.

Заметьте: весь мир делиться на два лагеря. Один лагерь, поменьше, — это лагерь хозяев. Второй лагерь, поболь­ше, — это лагерь цивилизованных рабов. Из лагеря рабов вырваться непросто, но можно. Если захотеть пройти эволюци­онный путь. И самое главное, ответьте: кем вы хотите в этой жизни быть — хозяином или цивилизованным рабом?

Никто не может лишить вас права выбора

А какой вы сделаете выбор — зави­сит только от вас!

 

( По материалам статьи С. Гречишниковой )